Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене в свою сім'ю. Колись я залишу батьківський дім, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтву бути ЛЮДИНОЮ.
* В моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: Що? Коли? І Чому кожен з нас в ньому має робити?
* Мої ручки ще маленькі - не чекайте від мене довершеності, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу чи кидаю м'яч.
* Мої почуття - ще не зрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
* Щоб розвиватися, мені потрібна ваша підтримка, а не тиск. Обережно критикуйте та оцінюйте, але не мене - а лише мої вчинки.
* Дайте мені трішки самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них вчилась. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
* Прошу не робити все за мене, бо я виросту впевнена у своїй неспроможності виконувати завдання у відповідності з вашими очікуваннями.
* Я вчусь у вас всьому: словам, інтонації голосу, манерам. Ваші слова, почуття та вчинки будуть повертатися до вас через мене. Пам'ятайте, що ми разом не випадково, ми повинні допомагати один одному.
* Я хочу почувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене на руки, обіймали, цілували. Та будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась в милиці, які будуть заважати робити мені самостійні кроки.
